Традиція тисячних процесій неухильно розвивалася, перетворюючись на масовий рух. Ось і в наші дні, у Свято Тіла і Крові Христових, вулицями Польщі проходять яскраві потоки людей, що співають людей, об’єднаних пагорбом того, що відбувається. У цей день після закінчення меси формується процесія, попереду якої йде ксьондз, ступаючи по вистеленій квітами та пелюстками дорозі, тримаючи в руках накриту балдахіном Дароносицю. На вулиці просто неба споруджуються чотири вівтарі, прибрані зеленими гілочками берези і квітами. Навколо розноситься запах ладану. Ошатно одягнені дівчатка розсипають із спеціальних красивих кошиків пелюстки троянд перед процесією, яка по черзі підходить вівтарям. Біля кожного з них вимовляється молитва.
Ходи, що проходять вулицями, мають форму квадрата, що символічно є рівнозначним колу. Квадрат також дає абсолютну закінченість, як і коло. У давнину процесії ходили навколо костелу протягом усієї октави, тобто 8 днів свята Корпус Крісті. Вісімка в літургіці теж має символ закінченості, нескінченності та досконалості – як квадрат чи коло.
Свято Boże Ciało, відоме також як Corpus Christi (лат.), було встановлене 11 серпня 1264 папою римським Урбаном IV, а затверджений він був у 1314 папою Климентом V – він і дав святу назву. Свято покликане наблизити віруючих до різних аспектів присутності Христа в Таїнстві Євхаристії.
Протягом століть Свято Тіла та Крові Христових обросло у Польщі низку традицій, звичаїв та атрибутів. Зокрема це стосується прикрас вівтарів. Згодом – це добре видно у сучасному вигляді свята – традиція прикраси чотирьох вівтарів перенеслася віруючими на вулиці міста. Повсюдно прикрашаються будинки, вулиці, причому навіть ті, якими процесія не йтиме. Традиційною окрасою є гілочки берез, квіти, різноманітні вінки. Звичай цей укоренився і поширився так широко завдяки вірі в те, що вінки, квіти та гілки, освячені біля вівтарів, набувають цілющих властивостей.
Перша згадка про процесію Корпус Крісті в Польщі відноситься до XIV століття. Пройшла вона у Плоцьку (Płock). Задокументоване святкування, від якого можна вести офіційний відлік, належало до краківської єпархії. Зафіксовано воно було у 1320 році. Незабаром (у масштабах історії, зрозуміло), приблизно до середини XV століття, свято вже було відоме у всій Польщі. До кінця XVI століття рахунок учасників процесій йшов вже на тисячі.
Яскраві видовищні процесії на вулицях Польщі в День Тіла та Крові Христових – це видовище, яке можна описувати дуже і дуже довго, але краще все ж таки один раз побачити самому. Точно одне. Опиняючись у гущавині подій, навіть далекі від віри люди переймаються атмосферою загального духовного підйому та світлої радості. Традиційно виділяється і натомість інших польських міст Краків.
З самих своїх початків Свято Тіла Христового, було нерозривно пов’язане саме з хлібом. Хліб за християнською традицією, закладеною самим Ісусом Христом, символізує Тіло Спасителя. У Польській культурі хліб шанувався як найперша та найважливіша їжа, адже він є даром Бога людині та нагадуванням жертви Христа. Це вплинуло і на процес поводження з хлібом як із продуктом. Так не можна було їсти хліб із покритою головою, брати хліб брудними руками, із хлібом заборонялося грати, не можна було також ліпити з нього фігурки. Навіть найменші малюки хліба не викидалися, а спалювалися в печі. Повсюдно існували спеціальні мітла та лопаточки для збирання крихт хліба зі столу.
Те, що відбувається там, можна порівняти з бразильським карнавалом лише з духовним початком. Наскільки яскравими були урочистості в Кракові вже в давні роки, можна судити за указом краківського єпископа, який мав місце у 1787 році. Вже тоді традиційна для Кракова процесія з Лайкоником порушила в ньому збентеження своєю строкатістю і ошатною ошатністю. Єпископ покарав «братствам і цехам брати участь у процесії без одягу чудернацьких, або надто помітних, або сміх пробуджуючих, а щоб вони були згодні зі статутом Костела Святого і спонукали щоб до християнських чеснот і побожності». Під забороною опинився один із найяскравіших персонажів процесії – Лайконік.
Лайконік
Багатотравні вінки були і символом кохання. Дівчата вили хлопцям маленькі віночки і одягали їм на ліву руку, на кшталт обручки. Вінки більше вішалися над дверима в овини, хлів, хазяйський будинок та над вікнами. Вважається, що вони – оберіг від граду, грози та блискавки. Також їх підкладали під фундамент під час закладання будинку. Виїжджаючи в поле орати, клали вінок у першу борону, «щоб Бог благоволив урожаю». Їх же клали на підлогу в овини, на місце, де завантажать перший зібраний урожай зерна. Димом вінка обкурювали худобу, відправляючи її вперше після зими пастися на луки, а також посуд та місця приготування хліба.
Коровай хліба не можна було класти вгору ногами, не можна було кидати, вийнявши з печі, та й взагалі не можна було тикати в хліб ножем. Не те що кидатися хлібом, але навіть випадково впустити його вважалося гріхом. Той, хто впустив, мав швидко підняти і тричі поцілувати шматок. Звичай цілування хліба живий у Польщі досі. Він присутній у момент вітання молодят чи гостей «Хлібом-сіллю». Повертається у звичай випікання спеціальних хлібців до свята.
Традиції Свята Тіла і Крові Христових (Boże Ciało) у Польщі сягають корінням у XIII століття і мають глибоку духовну символіку. Багато хто з них культивується до наших днів.
День цей є у костельній класифікації Урочистістю, тобто посідає найвище місце серед католицьких церковних свят. Цього дня віруючі зобов’язані відвідувати месу та утримуватись від будь-якої роботи, яка не є вкрай необхідною. Свято не має чітко встановленого дня в календарі і відзначається у четвер, наступний за Днем Святої Трійці, на одинадцятий день після П’ятидесятниці (Pięcdziesiątnica, Zesłanie Ducha Świętego – Зіслання Святого Духа або, як цей день часто називають у Польщі, – Zielone Świątki ).
Невеликі віночки, завбільшки з долоню, перетягнуті червоною святковою стрічкою, висіли після меси в костелах протягом усієї октави свята Тіла і Крові Христових, прикрашаючи приміщення храму. Вважалося, що ці вінки під впливом часу (8 днів) набирають чудодійної сили. Після закінчення октави свята будь-хто охочий міг забрати віночки додому. Вінки плели й самі віруючі. Згодом вінок став невід’ємним атрибутом свята. Було у цьому й прагматичне зерно. Справа в тому, що вінки часто виготовлялися з квітів і трав, які і так мали лікувальну властивість. До цього часу у вінках використовуються цілющі трави.
Однією з основних трав у вінку був полин лікувальний – боже дерево (bylica boże drzewko). Вона мала приємний запах і могла після висушування використовуватися як приправа для м’ясних страв. Вона ж відіграє важливу роль у вінках у ніч на Святого Іоанна (Noc Kupały або Noc Świętojańska). Крім того, у вінку використовувалися розмарин, незабудки, ромашка, маргаритки, волошки, найкорисніший за своїми властивостями копитень, росянка, мати-й-мачуха, ожина, пижма, любисток та інші трави. Якщо подивитися на їхню різноманітність і врахувати, що вони спліталися у вінок, який надалі висушувався, то неважко здогадатися, що людина отримувала запас лікарських трав на дуже довгий час. Крім цього, квіти і трави мали і свою символіку у вінку. Усі вони використовувалися в ритуальних цілях ще за дохристиянських часів. До таких же давніх часів належать і вірування, що в октаву Корпус Крісті активізуються духи та чарівники.
Кількість вівтарів, зрозуміло, не випадково і має своє значення, як і все у цьому святі. Вони символізують чотири сторони світу, чотири елементи життя: вогонь, воду, землю і повітря – створені за Словом Бога, та чотири Євангелії: від Марка, Матвія, Луки та Івана. Процесії можуть відбуватися як вулицями, так і навколо храму. У цьому випадку вони набувають форми кола як символу ідеальності світобудови.
У Польщі, багатій на традиції землеробства, вінкам надавали особливого значення у питанні захисту полів. Господарі ріллі – а це була переважна більшість жителів Польщі – приходили на службу до храмів із чотирма вінками. Вінки висвітлювалися разом із чотирма читаннями Євангелія, виписаними на чотирьох окремих листках, згорнутих у трубочку. Після вінки закопувалися у чотирьох кінцях поля. Землероби вірили, що ці освячені віночки захистять посіви від граду протягом року. Приблизно таке застосування знаходили і гілочки з вівтарів. Їх встромляли по периметру поля, щоб убезпечити його від шкідників. Звичай відривати гілочки від прикраси вівтарів і досі є поширеною у Польщі традицією.
Вшанування хліба
Вінки: прикраса та користь
Вуличні процесії
Він танцює протягом усього свого маршруту вулицями міста, розмахуючи прапором Кракова. З вищезгаданим указом перервалася історія Лайконіка у процесії. Але танці «татарського» лялькового вершника так подобалися краков’янам, що Лайконіка просто зрушили за часом. З того часу Лайконік танцює у октаву свята Тіла та Крові Христових. Але, як ми вже сказали, краще один раз побачити.
Якщо ми придивимося ближче, то побачимо, що духовні свята у Польщі прив’язані саме до октави – вісімки. Раніше урочистість супроводжувала всю октаву. Весь цей час дзвонили дзвони, вулицями розносився молитовний спів, біля чотирьох вівтарів відбувалися сценічні вистави з біблійними персонажами, а також читалися вірші на духовні теми.
Лайконік – один із символів Кракова, пов’язаний із наїздом татаро-монгол на польські землі у 1241 та 1247 роках. Другим символом є гейнал (Hejnał), який звучить із вежі костелу Святої Марії на центральній площі. Цей персонаж зображує татарського вершника у стилізованому східному костюмі.
2022 року свято відзначається 16 червня. І цей день є офіційним вихідним у Польщі. Тому не працюють ані державні установи, ані магазини.
Невеликі віночки, завбільшки з долоню, перетягнуті червоною святковою стрічкою, висіли після меси в костелах протягом усієї октави свята Тіла і Крові Христових, прикрашаючи приміщення храму. Вважалося, що ці вінки під впливом часу (8 днів) набирають чудодійної сили. Після закінчення октави свята будь-хто охочий міг забрати віночки додому. Вінки плели й самі віруючі. Згодом вінок став невід’ємним атрибутом свята. Було у цьому й прагматичне зерно. Справа в тому, що вінки часто виготовлялися з квітів і трав, які і так мали лікувальну властивість. До цього часу у вінках використовуються цілющі трави.
