"Втручання". Помилка в нотаріальному акті. З квартири виселять
Пані Ілона Мельчарек від народження живе в будинку в селі Худачево Західнопоморського воєводства. Сама виховує двох дітей. Але її історія починається понад 70 років тому, коли її дідусь і бабуся отримали половину будинку.
– Мої дідусь і бабуся Ядвіга та Чеслав Мельчарек були переселенцями. Після війни вони оселилися в нашому селі Худачево, в цій хаті. Після кількох років фермерства настав час переписати деякі з них для свого сина. У них було багато дітей. Вони прописали для Адама. Він погодився, що забере господарство у батьків, – розповідає Ілона Мельчарек.
— Вони порозумілися. Було навіть дві ферми і спільний двір. Була домовленість, – згадує Веслава Буніковська, яка разом із чоловіком володіє половиною будинку.
«Вони порозумілися і купили цю квартиру»
Власником половини будинку був пан Адам Мельчарек. Над ним жив його брат з дружиною та дочкою Ілоною. Друга половина будинку належить пані Веславі та її чоловікові. Вони сусіди пані Ілони. Ідилія тривала до тих пір, поки пан Адам не одружився з пані Данутою.
ДИВ.: Підляшшя. Вирок колишній директорці школи, яку звинувачують у вимаганні та отриманні хабара
– Данута, як дружина господаря, приїхала до моїх батьків, щоб вони її викупили, бо їй потрібні були гроші, щоб заплатити приставу. Вони порозумілися, купили цю квартиру, тільки в Адама, бо він був єдиним власником. Данута ні. І навіть сказано про спільне користування коридором і сходами. Вони поділилися цим. Усі думали, що будинок стоїть на ділянці №72, – пояснює пані Ілона.
«Я підтримував всю сім’ю»
У 2000 році батьки пані Ілони купили квартиру у пана Адама. Знову пройшли роки. На жаль, своє майно пан Адам переписав у дар на дружину Дануту. Через кілька років почався кошмар.
— Я прописав дружині заради роботи. Я кажу: у мене буде курон, щоб мати якусь надбавку на зиму, щоб не витягувати з господарства, бо було погано, – каже Адам Мельчарек, дядько Ілони.
Репортер: Гаразд, ваша дружина коли-небудь працювала?
Містер Адам: Не після весілля.
Репортер: Тобто ви утримували всю родину?
Пан Адам: Так.
ДИВІТЬСЯ: «Інтервенція». Копченості: Брудна вода в кранах. Містяни розлючені
– Як дядько переписав на неї її квартиру, так і викинули з цього будинку, буквально. Це не метафора, це було буквально. Відтоді він більше не заходив до будинку, – додає Ілона Мельчарек.
– Мені в машину закидали все: ковдри, не ковдри, все… А наступного дня я прийшла з роботи, двері вже були замкнені. Рік я жив у гаражі, а другий рік – у черговій, де сидів доглядач, – розповідає Адам Мельчарек.
Будинок стояв на двох земельних ділянках
Дванадцять років тому власники іншої половини будинку хотіли відремонтувати свою частину. І тут з’явився шокуючий факт.
– Ми просто хотіли зі свого боку зробити горище, кімнату для дитини. Виявилося, що сусід на це не погодився. Ваш сусід попросив суд остаточно відокремити цей будинок. Експерт суду з Кошаліна вигадав для нас карти, що межа ділянки проходить посередині коридору і вгору по сходах. А цей будинок стоїть на двох сільськогосподарських ділянках, – розповідає Веслава Буніковська.
ДИВІТЬСЯ: Втручання. Товарні поїзди прискорилися. Аж будинки захитаються
– Сказали, що будинок стоїть не на ділянці № 72, а на ділянці № 70. Усі були здивовані. Гаразд, це на іншій ділянці землі. Але продається, – сперечається пані Ілона.
Квартира Веслави Буніковської та її чоловіка знаходиться безпосередньо над тіткою пані Ілони, на ділянці № 72.
— Мені не треба ні про що хвилюватися, бо у нас уже є окремий. Потім сусідка дала нам відпочинок, знову почалося з сусідки зверху, – коментує вона.
Родина роками тягнеться в судах
Колишня дружина пана Адама, в ході рішення про відкликання дарчої, передала свою частину будинку їхнім спільним дітям: пані Агаті та пану Якубу. Родина роками тягнеться в судах. Він хоче виселити пані Ілону. чому
Агата, донька Данути та Адама: Дуже добре, що є телебачення, бо маю квартирантів виселяти.
Репортер: Я просто хочу поговорити про це. Зрештою, це ваша сім’я.
Пані Агата: Ні, вже не моя.
Репортер: Це все-таки тітка.
Агата: Так, у нас тільки кровні зв’язки і, можливо.
Репортер: Я так розумію, що жінка хоче повернути додому дочку з дітьми.
Пані Данута, колишня дружина пана Адама: А чому моїй доньці не жити? Це моя донька, вибачте, піти на тротуар? Вони мають забрати її дітей, бо тут орендар?
Репортер: Орендар був раніше за вас.
Пані Данута: Але пані, ви не розумієте, що коли є чиясь власність, то це моя власність.
«Так, не можна викидати людей на тротуар»
– Суд першої інстанції постановив, що ці держави не мають жодних прав на приміщення. Через те, що тоді була помилка в нотаріальному акті, виявилося, що вони не мали права. Ви звернулися до суду другої інстанції. Суд другої інстанції три роки тому постановив, що він відхиляє наш позов на рік, а у вас є рік, щоб вирішити ці справи, – додає пан Якуб, син пані Данути та пана Адама.
ДИВІТЬСЯ: «Інтервенція». Прушкув. Стали на захист старих дерев, втрутилася поліція
Батьки пані Ілони померли, мати померла у квітні цього року. На жаль, пані Ілона запізнилася з листом до суду про виправлення номера ділянки в нотаріальному акті. У травні цього року було винесено рішення про її виселення. Жінка оскаржила вирок.
– Болить серце. Він тут живе з дитинства, тому людей на тротуар не викинеш. Цій жінці потрібно допомогти залишитися тут, – вважає Веслава Буніковська.
