Як би мені не хотілося не порівнювати мої польські реалії з українськими, все ж таки поки що підсвідомо увагу на себе звертають саме ті моменти офісного життя, які відрізняються від звичних мені раніше в Києві.
Отже, перша і найявніша відмінність – це комфортніший робочий графік, що дозволяє закінчити робочий день більшості поляків у проміжку між 16 і 17 годинами. Недооцінити цей радісний факт, який регулярно додає в моїй польській добі парочку вільного годинника, було б верхом невдячності.
Вранці співробітники приходять у проміжку 8.30 – 8.50, можуть випити кави, але рівно о 9-й всі вже сидять за комп’ютерами і активно занурені в робочий процес.
Щоправда, варто зазначити, що й обіду, у нашому розумінні цього слова, поляки ніби й не мають. Співробітники йдуть на кухню, де на них чекає вже заздалегідь замовлена їжа, їдять 15-20 хвилин і повертаються на свої місця. Примітно, що колеги обов’язково звертають увагу на меню один одного, і, сидячи за великим столом, символічно пригощаються, пробуючи кулінарні шедеври, пропонуючи пригоститься і вам.
Другий момент, який не можна не відзначити – недоторканність та практично культ особистого «не робочого часу». Важко уявити, що має змусити керівника потурбувати колегу у вихідні або вимагати від нього регулярно довше затримуватися на роботі.
Час, відведений на сім’ю, друзів, вільний і абсолютно особистий охороняється поляками з належною повагою і священним трепетом. Звичайно, ситуації бувають різні, ніхто не скасовував форс-мажори і випадки, коли обставини змушують попрацювати понад норму, але, безумовно, це рідкісний виняток, який обов’язково потім можна буде компенсувати вільним від роботи годинником за першої необхідності.
Наступною відмінністю, яка незрима, але цілком відчутно витає в польській офісній атмосфері: якесь більш спокійне і рівне ставлення до внутрішньокорпоративної ієрархії, що не має на увазі як ідолопоклонства, так і менш поважного ставлення до співробітників, що перебувають – часом давно і безнадійно. усвідомлено – на початкових сходах жаданої для багатьох кар’єрної драбини-чудесниці.
Оскільки сприйняття віку та вікових перспектив співробітників тут також дещо зміщене в порівнянні з Україною як мінімум на десяток років зі знаком плюс, то службовці віку, наприклад, 40+ років вважаються абсолютно перспективним молодим робочим активом, а ніяк не відпрацьованим матеріалом на заході сонця. кар’єри у тихому очікуванні пенсії.
Примітно, що дні народження у польських офісах не відзначають із властивим їхнім українським колегам розмахом застілля та вшанування гостей. Носіння надзвичайних дарів імениннику теж не мається на увазі. Але, звичайно, день народження не залишається непоміченим і дарує герою дня безліч приємних хвилин.
Колеги пишуть колективну пам’ятну листівку, часто навіть у віршах, по-доброму жартуючи та граючи римами, бажаючи sto lat і обов’язково з підписами всіх учасників привітання. У подарунок часто вибирають настільні ігри, книги, великі пазли, якісь приємні дрібниці, які ніжно торкнуться серця іменинника. Він же, у свою чергу, почастує тих, хто вітає тістечками або цукерками. Шампанське, вино? – Запитайте ви. Про що ви…. – Відповім я, здивовано піднявши брову.
Поляки досить доброзичливі, коректні, уважні до дрібниць і бездоганно ввічливі. Вони обов’язково вітаються не тільки заходячи до ліфта, але й через пару секунд залишаючи його, вони неодмінно з вами попрощаються. Зовсім не стверджую, що це не притаманне українцям, навпаки, радісно наголошую, що у нас багато схожого.
Так само як і в Україні, до новачка дистанційно придивляються, не поспішаючи одразу ж обдаровувати абсолютною любов’ю і довірою, однак, якщо новий поводиться поважно і гідно по відношенню до колег, йому не важко буде органічно влитися в новий колектив.
Ах да…. Ось із робочим зовнішнім виглядом теж справи трохи спокійніші, ніж в Україні. Вихід працювати не розглядається апріорі як поява підсвідомим переліком цілей – вразити, здивувати і вразити наповал, які мають досягатися щодня і безупинно. Усім керує почуття міри, доречність і, найголовніше – комфорт. Це не передбачає повальне носіння кед або сліпонів, безформних штанів або суконь – це лише означає недоречність 12 сантиметрових підборів і парадно-урочистого антуражу у звичайний робочий день.
